Учитель – це друга
людина після батьків
Учитель, немов скульптор, робить зі шматка глини
витончену фігуру і відправляє на виставку під назвою «Життя». Учитель має не
працювати, а жити своєю професією.
Діти
– це молоді паростки, які вчитель має
огортати і плекати, як сонце. Кожен потребує особливого підходу, і хочеться,
щоб вчителі з розумінням ставились до тих ситуацій, в які попадали свого часу всі
дорослі люди і проходили через ці складні етапи становлення особистості. А в
нашому житті цей період тільки розпочався. Іноді буває не до уроків, коли тебе
покинув хлопець або не розуміють батьки. Хочеться , щоб хтось це зрозумів, адже
іноді навіть психологічно сильній людині потрібна підтримка і допомога.
Учитель має усвідомлювати важливість своєї справи і
розуміти, що робить великий внесок у життя кожної дитини. Учителі можуть
розкрити здібності учнів та запалити іскру в очах, якщо серед зошитів й
підручників знайдуть ключ від їх сердець . А. Дистервег щодо цього казав
наступне: «Учитель для школи – це те ж сам, що сонце для всесвіту. Він джерело
тієї сили, яка надає руху всій машині. Остання заіржавіє у мертвому
зацепенінні, якщо він не зуміє вдихнути в неї життя і рух…».
Мета, якій служить учитель, полягає в поширенні культури
і моралі в роді людському. І , на мій погляд, зараз в цьому є нагальна
проблема. Країна буде розвиненою, коли люди зрозуміють, що найголовнішим є освіта,
яку дають нам вчителі, тому держава має
створювати всі умови для комфортної роботи вчителя. А вчитель, у свою чергу, ніколи не має дозволяти собі принижувати учня,
тому що це перша ознака соціальної неосвіченості. Як казав Хорас Манн:
«Учитель, який не починає з того, щоб пробудити в учня бажання вчитися, кує
холодне залізо».
Школа є другим домом, тому діти повинні прокидатися
щоранку з посмішкою від очікування гарного навчального дня та бажанням отримати
нові знання від улюблених вчителів, а не з невдоволенням тягти важкий рюкзак, де
більше їжі, ніж домашньої роботи.
Нещодавно я запитала у п’ятикласника своєї школи: «Хто
для тебе вчитель?» На що хлопчик нічого не відповів і побіг далі гратись
із телефоном. Мене засмутило його
ігнорування. Батьки з самого дитинства повинні розповідати дітям про те, що
потрібно поважати людей, які вкладають у них знання і душу. Моя перша вчителька була для мене, як рідна бабуся: завжди давала цінні поради і
приходила в гості з булочками пити чай. До цих пір я пам’ятаю цей смак, який
гріє серце. Саме ця жінка прищепила
любов до літератури, навчила висловлювати свої думки і залишила слід в моєму серці. Також я поважаю
свого класного керівника, тому що вона завжди підтримувала мене, навіть поза
школою.
Суспільство потребує саме таких людей, які здатні допомогти молодому поколінню стати гідними та успішними громадянами. Учитель – це друг і товариш, тому не забувайте дякувати за цю важку працю. За все хороше в нашому житті треба бути вдячними.
Учитель моєї мрії
Шкільній учитель – дуже важлива людина у нашому житті, це
не просто професія, це – покликання. Це той, хто навчає нас не тільки шкільним
предметам, він вчить нас жити.
Учитель моєї мрії , в першу чергу , це лагідна та чуйна
людина, яка завжди допоможе та підтримає, дасть пораду. Я вважаю, що учитель
має любити свою професію, по-справжньому бути відданим їй, має бути розумним , чесним і справедливим,
ерудованим та в міру вимогливим. А найголовніше - хороший педагог повинен любити дітей, і тоді
вони відчують це і потягнуться до нього, подарують йому свої посмішки, гарний
настрій та , звісно, знання. Викладач обов’язково має поважати відповідь кожного учня та коректно висловлювати
свої думки, аби не образити учня та не зашкодити йому. На щастя, таких
педагогів дуже багато. Це і є вчителі моєї мрії. З ними навчатися - одне
задоволення. Хороший вчитель завжди може зацікавити своїм предметом. І чим
більше на уроці буде життєвих прикладів , тим легше учням засвоювати предмет.
Погодьтеся, набагато цікавіше отримувати інформацію у різноманітному вигляді ,
особливо від людини, яка живе своєю професією. Якого наставника ви виберете? Який просто
розповідає заучені за багато років практики терміни або активного, сучасного,
здатного зацікавити. Я думаю, всі виберуть другий варіант, бо це вчителі мрії.
Як казав великий філософ Григорій Сковорода: «Лише той Учитель, хто живе так,
як навчає». Якщо учитель радіє кожній зустрічі з дітьми, тоді й вони
поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі з ним. Вчитель, наче
першовідкривач для учнів, він дає їм знання, та ніби направляє їх на правильний
шлях. Важливо під час уроку взаємодіяти з учнями, вести з ними діалог,
допомагати. Професійний педагог повинен допомогти тобі стати самим собою, а не
підганяти тебе під рамки суспільства. Знайти підхід до кожного учня – не легка
справа, але це під силу дійсно хорошому вчителю. Професіоналу своєї справи
легко вдасться встановити з дітьми стійкий емоційний контакт. Найголовніша риса
педагога, як і сотні років тому, - це любов до дітей. Вони із задоволенням
навчаються в того, кого люблять. Навчання – це мистецтво, а вчителя можна
порівняти з художником, який наче малює та створює картину – своїх учнів. І
кожен по-своєму різний, бо ми всі індивідуальні. Учитель на відміну від
сталевара чи хлібороба бачить плоди своєї праці не через декілька днів, а після
довгих років наполегливої роботи. Не кожна людина вибере для себе таку
професію, бо це дуже не просто.
Тому ми повинні поважати та шанувати вчителів, це дуже
важливі люди у нашому житті. Вони, наче наші другі батьки, опора і підтримка та
,звісно, джерело інформації та знань. Думки про дійсно хороших вчителів гріють
душу, навіть крізь роки.
Подяка Вчителю
Я дякую тобі, мій рідний Вчителю,
За те натхнення, що даєш мені,
За те, що всупереч незгодам
Навчаєш бути людяним мене.
Сніг, злива, ураган, торнадо …
У рідні двері ти заходиш кожен раз.
Ти, наче лікар, будівельник душ,
Тебе чекає наш веселий клас.
Я, дякую тобі, мій вчителю,
За те, що змінюєш на краще нас,
Малюючи, як на палітрі,
Яскраві кольори розумних фраз.
Подяка всім учителям країни,
Що з дітьми переходять з класу в клас,
Розповідають їм, як втілювати мрії,
Як труднощі долати раз у раз.
За сорок пять хвилин мандруєм по країнах,
Шукаєм синуси і атоми малі,
Ми згадуємо давні битви України,
Малюємо, як Сальвадор Далі.
І хай, на жаль, знаходяться такі,
Що не оцінять і не зрозуміють,
Але Вам вдячні за роботу ми,
Ми – ваші учні , нове покоління.
Вам дякуємо від душі за всі старання!
За дар навчати, що від Бога даний,
За працю копітку в моїм навчанні,
Моїм всім вчителям – велика шана!
Браття рідні, українці!Подивіться в поле -
Там степи співають вільні,
Немає коментарів:
Дописати коментар